 |
26 квітня 1986 року... Цей день в історії нашого народу відмічений знаком біди. Вже 35 років ми живемо в реальності, яка настала після аварії на Чорнобильській АЕС. Справдилось похмуре біблійне пророцтво про зірку "Полин" і води, які стануть гіркими - страшний виклик і урок всьому людству.
Приголомшлива подія зразу знайшла відгук в серцях і душах українських діячів культури, письменників, журналістів. Вони намагалися осмислитим цю катастрофу, розкрити її страшну правду, приховану за офіційною пропагандою. Вже в перші дні після аварії, з'явилися публіцистичні статті О.Гончара, І.Драча, Ю.Щербака тощо. Згодом - поезії М.Луківа, М.Драгана, Л.Костенко, Д.Павличка. Поеми: "Сім"- Б.Олійника, "Зона"- Л.Горлача, "Вибух"- С. Йовенко. В травні 1986 року була написана поема Б.Олійника "Дорога на Чорнобиль". Утвердження людської особистості, висоти духу і моралі, протиставлення злу і насильству, заклик пам'ятати про тих, хто встали першими на захист від страшного атому -головний мотив цієї поеми:
"Ти пам'ятай дорого, їх сліди.
За ними - чистота, така пресвітла,
Що можна бігти всій малечі світу
Босоніж, не питаючи води.
Ти пом'ятай, дорого, їх сліди.
По них з окіл на літописну Прип'ять
Чорнобильці у гнізда свої її прийдуть
І вернуться лелеки назавжди.
Ти пом'ятай, дорого, їх сліди".
Репутація "царя природи", як колись було названо людину, сильно похитнулася. Надто реальною стала загроза самознищення людства. "Чому звізда - Полин упала в наші ріки?! Хто сіяв цю біду І хто її пожне?! Что нас образив, знівечив, обжер? Якщо наука потребує жертв,- Чому ж не вас вона перековтала? - запитує Л.Костенко у вчених і сама дає відповідь: "Ми атомні заложники прогресу".
Журба і щастя, мить і вічність в віршах М.Драгана про наслідки аварії:
"Чорнобиль" - плетево тернове,
Розп'яття нашої доби.
Чорнобиль - згарище любові,
Цвітіння туги і журби".
Особливе місце в літературному доробку, посіла поема І.Драча "Чорнобильська Мадонна".(1988) На відміну від інших авторів, поет волів не так зобразити жахливі події, як висвітлити їх крізь призму вистраданого людського серця. Центральний образ - образ Мадонни, матері, покликаної нести відповідальність за долю нації та людства:
"Несе сива чорнобильська мати
Цю планету...Це хворе дитя!"
Майже одночасно були написані прозові твори на цю тему. Лауреат Шевченківскої премії В.Яворівський неодноразово сам перебував в чорнобильській зоні. В основу сюжету його роману Марія з полином в кінці століття"(1988р.) покладено історію сім'ї Мировичів, які брали участь і в проектуванні реактора, і в його експлуатації, і в ліквідації аварії. Не всім їм судилося залишитись серед живих', а живим є над чим замислитись.
Книга письменника і відомого журналіста Губарева В.С. "Зарево над Припяттю" (1987р.) розповідає не тільки про аварію на ЧАЕС, а про історію розвитку атомної промисловості, про дійсне та майбутнє мирного атому. Через два місяці після катастрофи була написана його п'єса "Саркофаг", яка стала відомою на весь світ і йшла на сценах майже двадцяти країн.
Герої документальної повісті письменника і громадського діяча Ю.Щербака "Чорнобиль"(1989р.) - реальні люди: пожежники, вчені, лікарі, робітники АЕС, військовослужбовці . Звела, об'єднала цих, досі незнайомих людей, подія, що приголомшила світ. Автор сам часто бував в зоні, мав зустрічі з учасниками" опору атомній стихії" .Враженнями, які лягли в основу повісті, він розкриває подробиці аварії, аналізує факти, вчинки вчених-фізиків тощо. Особливу увагу він зосереджує на причинах, які призвели до вибуху четвертого реактора.
До теми Чорнобиля і пізніше зверталися письменники різних жанрів: С.Алексієвич "Чорнобильска молитва", В.Трегубов
"Приборкувачі вогню", М.Камиш "Оформляндія, або прогулянки в Зону" тощо.
Ці книги та інші - представлені на книжковому перегляді-нагадуванні "Чернобиль: трагедія, подвиг, попередження", що в читальному залі бібліотеки коледжу.
|
 |
 |
 |
 |